Адаптація дітей до садочка

Невірно

Вірно

Ви залишили дитину в групі на весь день, бо не маєте часу бути з нею вдома, вважаєте її досить комунікабельною і товариською, хочете, щоб вона звикла до дитсадка відразу; прибічник спартанського виховання, і її вмовляння розцінюєте як капризи.

Ви не планували невідкладних справ на найближчий тиждень, а вирішили допомогти дитині призвичаїтися до нового середовища.

Ваша дитина побачила дитсадка тільки в день зарахування до групи.               

В другу половину дня ви змінили маршрут традиційної прогулянки з малюком і кілька раз завітали на майданчик майбутньої групи, в приміщення самої групи.

Ви віддаєте малюка вихователю вимагаєте одразу привітатися соромите за невпевненість непривітність.

Знаючи індивідуальні риси характеру дитини, не змушуєте її одразу ж спілкуватися з майбутнім вихователем, іншими дітьми. Достатньо для початку вашого особистого щирого спілкування з педагогом в присутності сина чи доньки.

При дитині допускаєте зауваження педагогу, ставите свої вимоги; вдома ділитесь «враженнями» про особистість вихователя, няні, обладнання групи.      

Вдома пригадуєте ім'я вихователя з дитиною, розказуєте, як вихователь чекає на неї, грає з іншими малюками... Берете з дитсадка іграшку погратися, відремонтувати, принести її дітям наступного дня.

Не чітко дотримуєтесь прохань вихователя забрати дитину в визначений індивідуально для неї в період звикання до дитсадка час.       

Спочатку залишаєте дитину на півгодини, повертаєтесь вчасно, ваша затримка не злякала її.

Прийшовши за малюком, співчутливо переймаєтесь, що залишили його в дитсадку, запитаннями поновлюєте його переживання: «Ти плакав? Ти за мною сумував?»             

Не згадуєте знов і знов співчутливо, що залишили дитину в групі Переключаєте її увагу на іграшки, якими вона гралася, задаєте кілька запитань про події в групі, просите познайомити вас з іншими дітьми. Висловлюєте жаль, що в дитсадку можна бути тільки дітям...

Забираючи дитину, втішаєте, що вона знов повертається додому, до своїх іграшок, до звичної обстановки, даєте обіцянку взяти вихідний. 

Пропонуєте дитині й завтра прийти до дитсадка, щоб принести улюблену іграшку, книжку, пограти з дітьми, погодувати рибок, полити квіти, допомогти няні навести лад на поличках з іграми.

Не стримуєте власних цілком природних переживань, хвилювання, нотки жалю в голосі.        

Контролюєте свій настрій, показуєте своїм виглядом дитині, що їй нічого боятися, ніхто її не образить. Знаєте, що тривале вмовляння тільки збільшить емоційне навантаження на психіку малюка, тому при ознаках його занепокоєння одразу ж переключаєте увагу на дорослих, новий інтер'єр, об'єкти в живому куточку.

Притискаєте дитину до себе, довго пояснюєте причини, через які дитина «змушена» перебувати в дитсадку. Віддавши дитину вихователю, продовжуєте залишатись в її полі зору.           

Ви присутні в групі тільки за умови, що ваше перебування корисне для дитини і допомагає педагогу, не ускладнює його роботу.

Висловлюєтесь про відвідування дитиною дитсадка як невідворотну необхідність, повинність, покарання.      

Слідкуєте, щоб атмосфера походу в дитсадок нагадувала похід в гості, відвідання концерту чи інший захід, який є заохочувальним за успіхи, проявом піклування про дитину, бажанням покращити її дозвілля.